Московська область, м. Сергієв Посад, Лавра, Академія

Храм Покрова Богородиці

Під покровом преподобного Сергія…

Відкриття Московської духовної академії в стінах Сергієвої обителі відбулося на Покрову - 1 жовтня 1814 року. З тих пір цей день завжди відрізнявся особливою урочистістю. Після Літургії, звершеної в одному з лаврських храмів, в академічній залі для публічних виступів проходив акт, на якому ректор Академії виголошував промову, зачитувалися списки студентів, кращих нагороджували.

У перші півстоліття свого перебування в Лаврі Академія не мала власного храму. Молебні, всенічні бдіння та інші послідування, які можна здійснювати за межами освяченого храму, зазвичай проходили в академічній залі. Божественну літургію у недільні та святкові дні академічне братство, в якому завжди було чимало ченців і білого духовенства, здійснювало у лаврських храмах: в осінній і зимовий час – у теплій Трапезній церкві на честь Преподобного Сергія, зі Світлої Седмиці до осені – в Успенському соборі. У весняний час у соборі було дуже холодно, так що доводилося задовольнятися ранніми Літургіями в невеликих церквах Лаври. Академічне духовенство, разом із лаврським, визначало, в якій з церков буде відбуватися богослужіння, кому в ньому брати участь, тощо. У будь-яку погоду до початку богослужіння студенти йшли попарно під проводом інспекції (з середини XIX століття парна хода вже не практикувалося). Іноді вся академічна сім'я збиралася у невеликій Смоленській церкві.

Незважаючи на деякі незручності, пов'язані з таким порядком, в Академії назріло бажання мати домову церкву. Першим висловив таку пропозицію ректор архімандрит Євсевій (Орлинський). Але митрополит Філарет (Дроздов) не бачив необхідності в розподілі окремої академічної церкви. При цьому він звичайно говорив, що в Лаврі і без того достатньо храмів, де можна молитися.

...під Покровом Цариці Небесної

Свій храм Академія отримала лише за митрополита Інокентія (Веніамінова). Питання домової церкви підняв знайомий згаданого архімандрита Євсевія з академічного курсу ректор протоієрей Олександр Васильович Горський, який очолював Московську духовну академію з 23 жовтня 1862 року і до своєї смерті 11 жовтня 1875 року. Отець Олександр заручився згодою, з одного боку, митрополита Інокентія на розгляд питання про збудуваеея Академічної церкви, а з іншого - почесного охоронця Академії Олексія Васильовича Толоконнікова на побудову церкви за рахунок його коштів. Тепер потрібно було подбати про обрання місця. Найзручнішою для цього виявилася зала для публічних виступів, але її розташування дозволяло влаштувати вівтар тільки на південь. Аби уникнути цієї незручності передбачалося використати для майбутньої церкви частину професорського корпусу, в якому вівтар можна було б влаштувати прямо на схід, у напрямку до нинішнього бібліотечного корпусу. Але пристосування професорського корпусу для церкви вимагало великих витрат, на які не міг погодитися почесний охоронець. Довелося повернутися до колишньої думки про пристосування згаданої зали для церкви, причому залишалося невирішеним лише одне питання – про можливість звернення вівтаря на південь, а не на схід. Протоієрей Олександр Горський розмовляв про це з митрополитом Інокентієм і отримав від нього благословення влаштувати храм вівтарем на південь. Митрополит вважав, що «в готових будівлях потрібно пристосовуватися до іх зручності».

Справа про устрій церкви була наступною. 1 квітня 1869 року до правління Академії було подано записку наслідного почесного громадянина Олексія Толоконнікова, в якій він висловив бажання на свої кошти, з благословення московського архіпастиря, влаштувати Академічний храм. До записки О. В. Толоконніков доклав малюнок вівтаря майбутнього храму, складений архітектором Академії Гущиним. Правління Академії, зі свого боку, виконало від 2 квітня того ж року подання митрополита Інокентія, де перераховувалися незручності, пов'язані з відсутністю в Академії власної церкви. Зокрема, вказувалося, що студенти стоять серед народу і при великому скупченні віруючих терплять тісноту, нагляд за ними для академічного начальства вельми скрутний під час богослужіння. У поданні митрополиту пропонувалося також:

  • освятити храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці в пам'ять про відкриття Академії після переїзду в Лавру 1 жовтня 1814 року;
  • при церкві, крім настоятеля, яким має бути ректор Академії, має бути також від двох до чотирьох священиків з наставників Академії;
  • мати при церкві одного або двох дияконів з вихованців; у разі ж нестачі дияконів, запрошувати їх для здійснення богослужіння з Лаври або з парафіяльних церков м. Сергієв Посад;
  • причетницькі обов'язки покласти на студентів.

Під цим документом підписалися ректор Академії протоієрей Олександр Горський, інспектор архімандрит Михаїл (Лузін) і професор протоієрей Філарет Сергієвський. Подання скріпив підписом секретар Є. В. Амфітеатров.

14 квітня 1869 послідувало визначення Святішого Синоду про устрій домової церкви в Московській духовній академії. Часу на устрій храму знадобилося небагато, так як потрібно було лише пристосувати залу для церкви і спорудити вівтар. До початку 1870 року робота завершилася.

Здійснення надій

Виконати Освячення храму митрополит Інокентій доручив Преосвященному Ігнатію (Різдвяному), єпископу Можайському. Академічне правління просило освятити храм 12 лютого, в Свято святителя Олексія Московського, згідно з бажанням засновника храма Олексія Толоконнікова. Всенічне бдіння напередодні освячення і першу Літургію в новій церкві єпископ Ігнатій здійснив у співслужінні намісника Лаври архімандрита Антонія (Медведєва) та собору старшого духовенства Лаври та Академії. З московського духовенства участь у богослужінні взяв кафедральний протоієрей Петро Покровський.

Наприкінці Літургії ректор Академії протоієрей Олександр Горський виголосив проповідь на слова 92-го псалма: «Дому твоєму личить святиня, Господи, в довготу днів». Він звернув увагу на ту залу, в якій була збудована і освячена домова церква Академії. «Ця храмина, - говорив ректор – самим Промислом Божим створена для нинішнього свого призначення. Раніше в ній читалося і висловлювалося Слово Боже, викладалися догмати православної віри і правила християнської моральності…. Нарешті, настав давно бажаний час: храмина вчення і молитви звернулася в храм Божий. Тепер тут став сам Господь Своєю благодатною силою; тут він невидимо присутній між нами».


Внутрішнє оздоблення храму у 1892-1913 роках

Влаштований за професора протоієрея Олександра Горського академічний храм в первісному вигляді проіснував 22 роки. Митрополит Леонтій (Лебединський) при першому відвідуванні академії в січні 1892 звернув увагу на тісноту храму. У тому ж році за порадою митрополита, за ректора архімандрита Антонія (Храповицького), було зроблено повну перебудову академічної церкви, зі зверненням вівтаря на схід.

Роботи розпочалися 4 червня 1892 р. До осені над густими деревами академічного саду височіла Нова позолочена глава, увінчана хрестом. Витончені, прикрашені красивим різьбленням ворота вказували богомольцям шлях до академічного храму. Широка алея вела до розписного кам'яного ганку старовинних Царських покоїв. Знову влаштовані були великі сіни і чавунні сходи, що ведуть до церковних дверей. Вівтар перенесли в прибудову біля східної сторони, і простір храму збільшився майже вдвічі.

Реконструйований храм було освячено власне митрополитом Леонтієм 20 вересня 1892 р. Наприкінці літургії митрополит виголосив слово і побажав, щоб урочистість освячення храму послужила студентам спонуканням до оновлення та освячення духу.

Оновлення шануючи…

Перебудований при митрополиті Леонтії і ректорі архімандриті Антонії храм проіснував 21 рік. У цей період Академію все частіше стали очолювати ректори в єпископському сані (з титулом Волоколамський). Академічне богослужіння стало урочистішим, зростала і кількість богомольців. На початку ХХ століття знову стали лунати голоси, що закликали до збільшення Академічного храму. До сторіччя існування академії в Лаврі було вирішено перебудувати його втретє.

Влітку 1913 року, з благословення митрополита Макарія (Невського) і за його щедрої матеріальної підтримки, Академія змогла приступити до перетворення храму. Перш за все були розібрані стеля, дах і зведено напівкруглий звід. Був зроблений новий купол - над центром храму, і велике вікно в східній стіні, завдяки чому стало набагато світліше. Роботи закінчилися на початку листопада 1913 року. Оновлення храму здійснив 16 листопада ректор Академії єпископ Волоколамський Феодор (Поздеєвський) у співслужінні академічного духовенства. На торжество запросили протодиякона Успенського собору Кремля Костянтина Розова.


Внутрішній вигляд Академічного храму після перетворення в 1913 році

Наступного дня єпископ Феодор здійснив в оновленому храмі Божественну літургію молебень, перед початком якого інспектор Академії архімандрит Іларіон (Троїцький) виголосив слово. Він говорив: «Всякое учреждение славно постольку, поскольку оправдывает оно ту цель, ради которой и существует. Цель Академии ясна и определенна: давать просвещенных служителей Церкви… Особая слава Академического храма в том и состоит, чтобы он самой Академии помогал оправдать ее назначение».

Перебудова 1913 року надала академічному храмові величніший вигляд. У 1914 році храм був розписаний художниками С. С. Макаровим і М. А. Протопоповим за зразком фресок В. М. Васнецова в Київському Володимирському соборі. Одночасно був зроблений розкішний триярусний іконостас. Над Царськими вратами в третьому ярусі містилася ікона Покрови Пресвятої Богородиці у визолоченій ризі, оточена металевими променями. Над іконою височів невеликий золотий хрест, перед нею горіла Незгасима лампада. Цю ікону, за афонським звичаєм, опускали під час служіння акафіста. Храм був прикрашений чотирма панікадилами. Центральне - у вигляді величезного широкого кільця - було увінчано стилізованою короною.

Відродження святині

У 1919 році, після закриття Троїце-Сергієвої лаври і Академії, при Академічному храмі було утворено парафію, яку незабаром перевели в церкву Іоанна Хрестителя над Святими вратами, а потім в П'ятницьку і Введенську церкви біля Лаври. У приміщенні розореного храму розмістився міський клуб.

У 1948 році відроджена академія з Москви переїхала до Лаври, а у 1954 році Академії було повернуто і приміщення Покровського храму, яке вимагало капітального ремонту. Відновлювальні роботи розпочалися 30 грудня 1954 року. Святіший Патріарх Алексій I цікавився буквально всім, що стосувалося Відродження святині. Його турботами приміщення храму перетворювалося з рідкісною швидкістю - будівельні роботи було завершено в травні 1955 р. Освячення відбулося 21 травня. Напередодні ректор протоієрей Костянтин Ружицький з академічним духовенством звершив всенічне бдіння та водосвятний молебень. Наступного дня до Академії прибув Святіший Патріарх Алексій I. Відразу ж після чину освячення почалася перша божественна літургія.


Вівтар Академічного храму під час проведення відновлювальних робіт в 1955 році

По закінченні Літургії Патріарх виголосив промову, в якій зазначив: «Я думаю, що не погрішу, якщо скажу з переконанням, що є чимала частка і ваших заслуг перед Богом, за що посланий нам цей дар – відновлення цього Божого дому. Ви прийшли сюди, в цей храм духовної науки, щоб долучитися до Божій справі: одні – щоб дати, інші – щоб вивчити Слово Боже і істини нашої віри, ви віддалися цій справі з усією ревністю, і час показав, що Господь благословить ваші праці, бо життя нашої духовної школи тече успішно…»

Після відбудови храм був розписаний в період з 1955 по 1965 роки. У ніч з 27 на 28 вересня 1986 Академію спіткало страшне лихо - пожежа. Від вогню постраждав і храм. Згодом був замінений купол, постраждалі розписи видалені, і храм розписаний заново учнями черниці Іуліанії (Соколової; †1981) в період з 1987 по 1990 роки.

Благоліпність дому Господнього

Кожен, хто вступає нині в Академічний храм, переймається його благоліпністю. У чудову гармонію злилися тут стародавні ікони, ікони сучасного письма і настінний розпис. Іконостас, дещо незвичайний, урочистий і стрункий, щоразу мимоволі привертає увагу тих, хто прийшов в храм на молитву. Непосвяченому досить важко розпізнати, що тут створено в наш час, а що написано іконописцями далекого минулого.

Зі зруйнованої в 1935 році московської церкви преподобного Харитона Сповідника було вилучено іконостас, який згодом було відновлено у Лаврі. Іконостас налічує ряд стародавніх ікон, на які варто звернути увагу та науковий інтерес. Наразі іконостас знаходиться у Покровському храмі. Кілька ікон святкового чину написані черницею Іуліанією. Нею написані і ростові ікони архідияконів Стефана і Лаврентія, що на дияконській брамі, ікона розсудливого розбійника та ікони для Царських врат.

Величезний звід Академічного храму, який прикрашений зображеннями подій, пов'язаних із земним життям Богоматері. Тут же зображені чотири євангелісти. Біля основи храмового склепіння написаний текст хвалебного гімну «Достойно есть». У верхній частині східної стіни храму зображена Пресвята Діва з розпростертим Покровом, на південній і північній стінах – пророки з сувоями і прообразами Богоматері. Західну стіну прикрашають образи руських святих, а у верхній частині знаходиться явлення преподобному Сергію Божої Матері з апостолами Петром та Іоанном.

«Дому твоєму личить святиня, Господи, в довготу днів», - говорив при освяченні академічної церкви в 1870 році, ректор протоієрей Олександр Горський. Вже 135 років святиня вівтаря Господнього осіняє будинок вищого богословського вчення. Імена в Бозі покійних храмоздателів на всю довготу днів існування академічного храму будуть підноситися в молитвах перед Престолом Божим, і святиня цього дому Господнього завжди буде освячувати наші душі і зміцнювати нас в підготовці до служіння Святій Христовій Церкві.

Автор: Ієродиякон Єфрем (Просянок)